Про школу

РОЗВИТОК ОСВІТИ В НАШОМУ СЕЛІ

ДО 1941 РОКУ

В селі Липятині до 1888 року школи не було. По 10-15 дітей в рік вчилися у власній хаті церковного дяка, який сам їх навчав. Вчились діти багатих селян, бо вони мали можливість платити за навчання. Дяк вчив дітей читати, писати, основ арифметики, читати молитви. Вперше збудували школу в селі в 1888 році. Будинок школи мав три кімнати. Одна з них була класом, а дві для вчителя – кімната  і кухня. Класна кімната мала площу 36 кв. м., де навчалися діти І, ІІ, ІІІ класів разом. Навчав учнів один учитель. Навчалося в трьох класах разом 30-40 дітей, вчилися діти 9-12 років. Навчання починалося 1 жовтня за старим стилем і закінчувалося 15 квітня. В школі викладалась російська мова, арифметика і церковно-слов‘янська мова. В 1910 р. школа мала назву церковно-парафіяльна. Школа цілком була під відомством церкви. У 1915 р. школою вже завідувало земство, але система навчання була старою. Після революції школа була відділена від церкви. З 1917 по 1920 р. в школі працював один учитель з чотирма класами в одній класній кімнаті. З 1920 р. вже працювало два вчителі , у 1926 р. – три учителі. До 1937 року в чотирьох класах навчалося 160 учнів. В школі вивчали українську мову, російську мову, арифметику, малювання, співи, фізкультуру. В 1932 р. в селі було організовано семирічку.

 Працювало 6 учителів, був піонервожатий. До 1941 року навчання в школі поліпшилося, збільшилося число художніх книг. В школі було, майже, в достатній кількості навчальне приладдя, школа була забезпечена стандартними партами. В школі уже працювало 12 учителів: Гуменюк П.А., Поліщук М.З., Поліщук Ф.Д., Шевчук М.М., Франко Л.М., Сивак А.П. і др..

 ШКОЛА В ПЕРІОД

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙН8

     В липні 1941 року село було окуповане фашистами. Школа містилась в трьох приміщеннях. В перші місяці окупації навчання в школі продовжувалось. Навчалось не більше 50 учнів, було 4 класи, працювало три учителі. Ось як згадує про той час Мумрик Тетяна Миколаївна: «В третьому класі мені довелось вчитися в часи фашистської окупації. Навчалися ми всього один місяць. Нас навчала вчителька Марія Маркіянівна. В класі повісили ікону. Після уроків і перед початком занять черговий учень читав молитву, а ми всі стояли рівно і тихо. Через місяць школу закрили. Учителька сказала, що більш вчитися не будемо.» Після припинення навчання німці почали використовувати для військових цілей. Будинки, підлоги, нові парти, інші меблі фашисти розбирали для будівництва дзотів, навчальне приладдя та наочні посібники були знищені.  

Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів.

М. Пирогов

 

   Разом з усім народом, що готував відсіч ворогові в тилу і на фронті, вихованці школи брали участь в партизанській боротьбі, мужньо воювали на фронтах війни. В партизанській групі брала участь вихованка школи Купса Олена Федорівна. Це була бойова, смілива дівчина-партизанка, яка приймала активну участь в бойових операціях партизанів. В даний час вона живе в Києві, працює юристом. Школа має право гордитися своїми вихованцями, що проявили доблесть і геройство на фронтах Великої Вітчизняної війни. Вихованцем Лип‘ятинської школи є Кравчук Дмитро Семенович, що до війни закінчив сім класів даної школи. Під час війни він весь час на фронті. Будучи розвідником, проявляв зразки сміливості і героїзму при виконанні бойових операцій, тому закінчив війну у званні майора. Після закінчення війни Кравчук Д.С. перебуває в кадрових частинах Радянської Армії, закінчує Московську військову академію. Зараз йому присвоєно звання полковника.

              Високих військових звань досягли й інші вихованці школи. Звання підполковників мають колишні учні школи Гуменюк Микола Маркіянович, Дем‘янчук Феофан Кирилович, Кондратюк Іван Федорович.

Багато виходців з нашої школи загинули смертю хоробрих. Гуменюк Микола Іванович здобув освіту вчителя,з початком війни він пішов на фронт, загинув смертю хоробрих у званні лейтенанта. Смертю  хоробрих загинув Адамчук Флор Сафонович, сержант. Урядові нагороди за бойові заслуги одержали Адамчук Терентій Йосипович, Матущак Андрій Платонович, Демчук Наум ксенофонтович, Демчук Іван Васильович та інші.

Учні школи свято шанують пам'ять про вихованців школи, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.


ШКОЛА У ПОВОЄННИЙ ЧАС

Після звільнення села від фашистів відновлюється мирне життя і праця. В Лип‘ятинській  школі починається навчання. Оскільки приміщення школи було зруйноване, навчання проводилося в селянській хаті. Школа була початковою, учнів не більше 60. Умови навчання були важкі: парт не було, підручників мало, писали на газетах. До 1946 р. завідуючим Липятинської початкової школи був Гуменюк Прохор Арехтович. Після його смерті завідуючим школи працював один рік Могульський Броніслав Володимирович. В 1947-48 н. р. навчалось 180 дітей, працювало 4 учителі.

     З 1 серпня 1948 року було відкрито V клас.

      Директором школи був призначений Святенький  Петро Назарович. Спеціального   приміщення школи не було. Заняття проводилось в орендованих кімнатах ( в хаті Кондратюк Марії, Радецької Марії, Чорнобров Анелі). В 1949 р. було розібрано колишнє приміщення церкви і побудовано школу з п’ятьма світлими кімнатами і дерев‘яними підлогами. ( На знімку зверху). В 1951 році було проведено перший післявоєнний випуск учнів, які закінчили Лип‘ятинську семирічну школу.

    На кінець 1950-51 н. р. число учнів зросло до 310. В школі працювало 14 учителів. Протягом десяти років (1957-1967 р.р.) покращилась матеріальна база школи: закуплено нові парти, наочні посібники, поповнено бібліотечні фонди. В школі працювало багато гуртків: юних техніків, історичний, краєзнавчий, юних художників, математичний, танцювальний, драматичний, хоровий та інші. Щороку силами гуртків  художньої самодіяльності давались концерти для учнів школи та населення.

 

  Наша школа сьогодні:

 

 

 

 

    Нову будівлю школи побудовано в 1986 році.  З того часу і розпочалася робота по озелененню території. Кожне покоління випускників залишає на згадку про себе  зелені насадження. Щороку біля школи з’являються нові види  дерев та кущів.

У 2011 році започатковано традицію: першокласники  садять деревце, за яким доглядатимуть на протязі навчання.

Вдало закладені клумби доповнюють своїм різнобарв’ям

 зелений ландшафт шкільного подвір’я.